Географія 6 клас

Клімат. Кліматичні пояси землі.

ЩО ТАКЕ КЛІМАТ?

Клімат – багатолітній режим погоди, характерний для якої-небудь місцевості. Він виявляється в закономірній зміні погоди. Як і погода, клімат залежить від кількості сонячної радіації (від широти), від переміщення повітряних мас, і від властивостей підстилаючої поверхні.  

Будь-який елемент (температура повітря, тиск, вітер, хмарність, опади і т.д.) характеризує один з кліматотвірних процесів. Величезна різноманітність кліматів земної кулі зумовлена такою самою різноманітністю процесів тепло- і вологообміну, циркуляція атмосфери. Причини, що визначають такі відмінності клімату у різних точках Землі, називають географічними факторами клімату. 

   Географічним факторами клімату можна назвати той елемент географічної оболонки, який впливає на клімат, але сам не є кліматотвірним процесом чи його складовою частиною. Основних таких факторів є сім: географічна широта, абсолютна висота, рельєф, що оточує дану територію, її віддаленість від морів і океанів, наявність океанічних течій, розміщення на материку (розміри і частини материка), характер підстилаючої поверхні (колір, рослинність, мікроформи рельєфу).

________________________________________________

Гори та їх вершини!

Кордільєри	г. Мак-Кінлі
Анди	Г. Аконкагуа
Атлас	Г. Тубкаль
Пірінеї	Г. Ането
Альпи	Г. Монблан
Апеніни	Г. Корно-Гранде
Карпати	Герлаховський штит
Гімалаї	Джомолонгма ( Еверест)
Аральські гори	Г. Народна
Велекий Вододільний хребет	Г.Косцюшко
Кавказ	Г. Ельбрус

________________________________________________

Вчимо вивітрювання та зовнішні процеси які формують літосферу!

Виві́трювання — процес механічного руйнування та хімічної зміни гірських порід і мінералів земної поверхні та приповерхневих шарів літосфери під впливом різноманітних атмосферних агентів, ґрунтових та поверхневих вод, життєдіяльності організмів та продуктів їхнього розкладення. Відповідно до вищенаведених чинників розрізняють вивітрювання фізичне, хімічне та біологічне.

Результат вивітрювання.

___________________________________________

Літосфера. Внутрішня будова Землі. Будова літосфери, її властивості.

Нині вчені знають про внутрішню будову Землі менше, ніж, скажімо, про космічне оточення нашої планети. Проникнути в надра можна лише “на крилах науки”. Те, що розташоване у нас під ногами, вперто зберігає свої таємниці. Вчені припускають, що Земля складається з трьох основних частин: ядра, мантії і земної кори.

Ядро. Ядро – це центральна, серцевинна частина земної кулі. Воно поки що є загадкою для науки. Впевнено можна казати лише про його радіус – близько 3500 км. Учені вважають, що зовнішня частина ядра перебуває в розплавлено-рідкому стані, а внутрішня – в твердому. Припускають також, що ядро складається з речовини, схожої на метали (із заліза з домішками кремнію або із заліза і нікелю, є й інші припущення). Температура в ядрі досягає 5 000⁰ С.

Мантія. Це – внутрішня оболонка, яка вкриває ядро (з грецької “мантія” – “покривало”). Її потужність майже 3 000 км. Мантія – найбільша з внутрішніх оболонок планети (83 % об’єму Землі). Мантію, як і ядро, ніхто ніколи не бачив. Припускають, що, чим ближче до центра Землі, тим тиск у ній більший, а температура вища: від кількох сотень градусів до +2 500 ⁰С. При такій температурі речовина мантії мала б бути розплавленою, але плавленню заважає великий тиск. Тому вважають, що вона тверда, але водночас і розпечена.

Вчені припускають, що верхня частина мантії складена щільними породами, тобто вона тверда. Проте в ній на глибині 50–250 км від поверхні Землі розміщується частково розплавлений шар – астеносфера. Він порівняно м’який і пластичний, як пластилін чи віск. Ця речовина мантії здатна повільно текти і таким способом переміщуватися. Швидкість переміщення дуже невелика – декілька сантиметрів за рік. Проте це відіграє вирішальну роль у рухах земної кори, про які йтиметься далі.

Земна кора. Земна кора – верхній твердий шар нашої планети. Порівняно з ядром і мантією, вона дуже тонка. Товща (потужність) земної кори найбільша під горами – 70 км, під рівнинами вона становить 35–40 км, а під океанами – лише 5–10 км. Земну кору часто порівнюють зі шкіркою яблука на противагу усій його м’якоті. Проте, це та земна твердь, що є для людей основою світу. Саме на цій тонкій земній корі збудовано міста, по ній ходять люди, течуть річки, в зниженнях лежать моря і океани, з неї видобувають корисні копалини.

Зазирнути в глиб земної кори допомагають шахти і свердловини, що створюються для видобування корисних копалин. Люди давно помітили, що в шахтах із збільшенням глибини температура підвищується. Наприклад, на глибині 1000 м шахтарі працюють в умовах спеки (близько +30 ⁰С). Тепло земній корі передається від мантії. З науковою метою геологи бурять надглибокі свердловини. Найглибша з них (до 15 км) пробурена в Росії на Кольському півострові. Із таких вузьких отворів дістають зразки речовини і ретельно її досліджують.

Найкраще будова земної кори відома в поверхневій частині на суходолі. Її видно у відслоненнях на схилах гір, крутих берегах річок, кар’єрах. На поверхневий шар земної кори впливає сонячне проміння. Влітку він прогрівається, восени охолоджується, взимку промерзає, а навесні розтає і поступово знову нагрівається. Проте, вже на глибині 20-30 м, незалежно від пір року, температура цілий рік утримується однакова. А далі з глибиною вона починає підвищуватися.

Земна кора разом з верхньою мантією утворюють оболонку – літосферу. Вона є єдиним твердим (“кам’яним”) шаром, який ніби плаває в пластичній астеносфері. Товщина літосфери різна: під океанами – близько 50 км, на материках – до 200 км.

Джерело:http://ukrmap.su/uk-g6/750.html

_____________________________________________

Річка — це природний водний потік, що протікає в зниженнях рельєфу, створених її рухом. Пригадаємо будову річки і перевіремо свої знання!

___________________________________________________

Світовий океан та його складові частини

  Світовий океан — безперервний водний простір земної кулі поза сушею. Площа Світового океану — 361 млн км².

  Світовий океан умовно поділяють на чотири океани — Тихий, Атлантичний, Індійський та Північний Льодовитий. Найбільший та найглибший Тихий океан, другий за розмірами — Атлантичний, найбільш теплий та солоний — Індійський, найбільш мілководний і прісний — Північний Льодовитий. Деякі вчені окремо виділяють Південний океан — прилеглі до Антарктиди південні частини Тихого, Атлантичного та Індійського океанів.

  До складу океанів входять моря, затоки, протоки.

  Море — частина океану, відділена від нього суходолом або підвищенням дна. розрізняють внутрішні та окраїнні моря. Внутрішні моря (наприклад, Середземне, Чорне) — майже повністю оточені суходолом. Окраїнні (наприклад, Баренцове, Японське) — розташовані по окраїнах материків та відокремлені від океану островами, півостровами, нерівностями дна.

  Затока — частина моря, океану, що глибоко вдається в суходіл і має вільний водообмін з ним. Найбільшими затоками світу є Бенґальська (2191 тис. км²), Мексиканська (1555 тис. км²), Велика Австралійська (1335 тис. км²).

  Протока — порівняно вузький водний простір, що з'єднує океани, моря та інші водойми і розділяє ділянки суходолу. Найдовшою протокою світу є Мозамбіцька, що відокремлює острів Мадагаскар від Африки (довжина 1760 км), а найширшою протокою вважається протока Дрейка (мінімальна ширина — 820 км, максимальна — 1120 км) між Південною Америкою та Антарктидою. Невеликі затоки називають бухтами, а глибокі, довгі затоки з урвистими берегами — фіордами.



___________________________________________________

Географічні координати – адреса об’єктів на нашій планеті

Кожна точка на Землі має свою, притаманну лиш їй, географічну адресу, за якою її можна відшукувати. Цю адресу записують не словами з зазначенням міст, вулиць, номерів будинків та квартир, а в градусній мірі географічних координат. 

Ця вправа допоможе вам пригадати географічні координати та провірити свої знання.

_________________________________________________________________________

Метеорологічні прилади , прилади і установки для виміру і реєстрації значень метеорологічних елементів . М. п. призначені для роботи в природних умовах в будь-яких кліматичних зонах. Тому вони повинні безвідмовно працювати, зберігаючи стабільність свідчень у великому діапазоні температур, при великій вологості, випаданні опадів, і не повинні боятися великих вітрових навантажень, пилу. Для порівняння результатів вимірів, вироблюваних на різних метеостанціях, М. п. роблять однотипними і встановлюють так, щоб їх свідчення не залежали від випадкових місцевих умов.

_________________________________________________________________________________

Вправа на вивчення атмосфери.

_
________________________________________________________________________________

 Будова вулкана. Перевір себе!